Часто доводиться зустрічати таке запитання: “Три слова в поліграфії“. Моя відповідь така: растрування; CMYK; ротація. Ось про одне таке слово і піде мова в цій статті.
Сучасну повнокольорову поліграфію неможливо уявити без колірної моделі CMYK. Скажу більше, саме поява моделі CMYK дала змогу зробити повнокольоровий поліграфічний матеріал доступним, технологічним і недорогим, що і сприяло його широкому поширенню.
Слід зазначити, що багатоколірний друк з’явився практично одночасно з винаходом книгодрукування. Ще в Псалтирі 1457 року, підписаному Шаффером (дехто приписує цю роботу Гутенбергу), орнаментальні буквиці були надруковані у два кольори (див. рис. 1). Але тільки 1719 року живописець Жак-Крістоф Ле Блон запатентував в Англії друкарський процес, що використовував для відтворення повнокольорового зображення три основні фарби: блакитну, пурпурову і жовту; чорну фарбу використовували для друку контурів зображення. За допомогою нанесеної на вихідне зображення щільної сітки, винахідник гравірував чотири металеві форми і послідовно робив чотири відбитки, кожен – своїм кольором.
Мал. 1 Кольоровий друк
Що ж означає термін CMYK?
CMYK – це абревіатура від назв кольорів, що складають палітру CMYK. Cyan – блакитний, Magenta – пурпурний, Yellow – жовтий, K (black) – я вважаю, що К походить від німецького Kontur, хоча є й інші версії. На підтримку контуру виступає призначення чорної фарби в поліграфії. Річ у тім, що математично тріада CMY повністю покриває весь колірний простір моделі CMYK. Але на практиці друк без чорного виглядає “бляклим”. Саме чорний надає зображенню необхідну глибину і різкість, оконтурює зображення.
CMYK часто називають тріадою через те, що чорний є допоміжним кольором. Чисті тріадні кольори CMYK називають також базовими або первинними кольорами. Комбінації чистих кольорів між собою називають вторинними кольорами. Кольори палітри CMYK зі 100% інтенсивністю називають плашковими кольорами.
Інтенсивність кольорів у палітрі CMYK заведено виражати у %, на відміну, наприклад, від палітри RGB, де інтенсивність кольорів виражена числовим рядом від 0 до 255. Вираз інтенсивності кольорів CMYK у % не примха, а необхідність. Річ у тім, що для перенесення зображення на друковану форму його необхідно раструвати. А на фотовиводі є можливість регулювання рівня градацій кольору, наприклад, до 0-63. З цієї причини, відсотки (%) відображають відносний рівень інтенсивності кольору (тону) і не прив’язані до розрядності растрового осередку.
Математично CMYK і RGB взаємно протилежні. Наприклад, поєднання Cyan + Magenta = Blue, Cyan + Yellow = Green, Magenta + Yellow = Red. І навпаки – Red + Green = Yellow, Red + Blue = Magenta, Green + Blue = Cyan. Але на практиці такого не відбувається, тому що палітра CMYK істотно відрізняється від палітри RGB (див. мал. 2).
Мал.2 Кольорові палітри
Це обмеження вкрай суттєве під час кольороподілу, оскільки може призвести до втрати яскравих кольорів. На рис. 3 наведено приклад прямого і грамотного кольороподілу яскравих кольорів, відсутніх у палітрі CMYK. Взагалі якість перекладу неіснуючих у CMYK кольорів із RGB залежить від уміння колірного профілю. Тому для кольороподілу різних сюжетів можуть знадобитися різні профілі, які підбираються досвідченим шляхом. Іншими словами, колірні профілі CMYK – це таблиця, де кожному значенню кольору в палітрі CIE Lab відповідає значення кольору в палітрі RGB і в палітрі CMYK. Це модель апаратно-незалежного профілю. Такі профілі зараз найпоширеніші, тому що зручніше і практичніше зашити розтискування в процес-план фотовивідного пристрою, а профіль кольороподілу CMYK зробити універсальним.
Ще одна особливість палітри CMYK – це відсутність білого кольору. Роль білого в поліграфії виконує задруковуваний матеріал, найчастіше поліграфічний папір. Поліграфічний папір буває різної якості різного ступеня білизни і різного колірного відтінку. З цієї причини передача кольору зображення надрукованого в CMYK може сильно варіюватися. Тому ГОСТ рекомендує перед друком у CMYK робити кольоропробу, яку надалі можна використовувати як еталон кольору. (див. мал. 4).
Мал.3 Кольороподілення
Мал.4 Кольоропроба
Досвідчений кольорокоректор знає, що під час підготовки зображення до друку не можна допускати порожніх (білих) плям на зображенні. Це не є браком, однак, виглядає не естетично. У CMYK існує поняття білої точки. Її склад Cyan – 5%, Magenta – 3%, Yellow – 3%.
Нагадую, що застосування в палітрі CMYK тонів (інтенсивностей) кольору нижче 3% (на канал) заборонене, тому що вони не можуть стабільно відтворюватися на друкованому відбитку.
Ще одна властивість фарб CMYK – це їхня різна щільність: Cyan – 0,61; Magenta – 0,76; Yellow – 0,16; Black – 1,7. З наведеного списку видно, що жовта – найпрозоріша, а чорна – найщільніша фарба. Коефіцієнти щільності враховуються програмами трепінгу під час визначення методу трепінгу. Однак, незважаючи на найвищу щільність чорної фарби, в реальному друці фарбами CMYK однієї чорної фарби для отримання насиченого чорного кольору (глибокого чорного) недостатньо. Для отримання глибокого чорного використовуються всі компоненти CMYK.
Підбиваючи підсумок, зазначу, що технології та механізми поліграфічного виробництва постійно вдосконалюються і досягли досить високого рівня, однак, палітра CMYK не зазнала скільки-небудь істотних змін з моменту її винаходу в 1719 р. І до сих пір основний недолік палітри CMYK (вузькість колірного охоплення) подолати не вдалося. Щоправда, існують технології 6-ти барвистого друку, де до традиційних фарб CMYK додаються Light-Cyan і Light-Magenta, однак, це суттєво здорожує вартість друку, тому не набуло широкого поширення навіть за часів “поліграфічного буму”. А зараз, коли рекламні гроші стрімко покидають друковані ЗМІ, очікувати проривів не доводиться.